У 2014 році ми з чоловіком бігли з Луганська в Щастя. Сподівалися, що тут буде спокійніше. Але і в Щасті довелося в коридорі класти матрац, коли починалися обстріли, клали дитину між собою і спали. Це було найбезпечніше місце у квартирі, подалі від вікон.

Сподіваємося, що дочка цього всього не згадає

Коли у мене від стресу зникло молоко, моя дитина була голодна. Ми бігали по всьому місту, чоловік об’їздив усі аптеки в пошуках дитячого харчування – його просто не було.

Хотілося б, щоб у нашої дитини було мирне небо над головою. Тому дочку назвали Мира. Сподіваємося, що вона цього всього не згадає, а ми забудемо.