Мені 56 років. Я заміжня. У мене є діти й батьки. Ми мешкали в Мелітополі, але окремо один від одного. Виїхали одразу, як дізналися про війну. Потім я з чоловіком повернулася по батьків. Діти залишилися на заході України, а ми з батьками живемо в Запоріжжі.
Найбільше труднощів виникло з працевлаштуванням. Куди б не приїхали – немає роботи, а жити якось потрібно. Щоправда, скрізь нам зустрічалися добрі люди, які допомагали в усьому.
Засмучує те, що гинуть наші захисники. Серед загиблих – і наші знайомі.
У нас одна мрія: щоб закінчилася війна нашою Перемогою. Хочеться повернутися у рідне місто. До війни воно було дуже гарне, зручне для життя. Сподіваємось, що нам буде куди повертатися, і що наше життя стане кращим.
