Коли розпочалася велика війна, Єлизаветі було 10 років. У перші години війни родина дівчинки вивезла її зі столиці у безпечне місце на Черкащину. Дорога була дуже важкою – вісім годин сім’я їхала, майже не зупиняючись. Після повернення назад до Києва, дівчинка чула вибухи недалеко від свого подвір’я. На балконі квартири Дворниченків потріскалися вікна. Єлизавета зізнається, важким випробування стала розлука зі своєю найкращою подругою, яка поїхала до Польщі.