Ми з міста Лиман Донецької області. Проживали у своєму домі, працювали. Було гарне і мирне життя, ми нікого не чекали. 24 лютого зателефонувала жінка брата зі Слов’янська і сказала, що почалася війна.
Поки я працювала, то була вдома, а 21 квітня нас перевели на простій, і я вирішила виїхати. А вже в травні наше місто окупували.
Найважчим було покинути свій дім і поїхати невідомо куди. Ми залишили все своє і виїхали.
Спочатку я наполягла, щоб виїхала бабуся з дітьми, а потім уже я вибралася. Вони виїжджали на евакуаційному потязі, а я пізніше поїхала зі знайомими на машині. Звісно, було страшно, особливо за дітей. Ми спочатку виїхали у Львівську область, а потім перебралися в Дніпропетровську.
Мені б хотілося, щоб війна закінчилась якнайскоріше.
