Оріхів з перших днів війни був під страшними обстрілами. Неллі Іванівну донька вивезла до Запоріжжя і не дозволяє поїхати додому, бо там дуже небезпечно

Я проживала в Оріхові Запорізької області. Чоловік помер три роки назад, я залишилася сама. Все життя тягнулися, побудували будинок, все було добре, поки не прийшла ця саранча. 24 квітня ми виїхали, коли в нас поруч били біля будинку. 

Моя онука в Запорізькому авіаційному вчилася, зі мною жила, а донька менша з двома внучатами - через дві вулиці. Менша онука в останні дні прийшла до мене. Останні два тижні ми сиділи у підвалі. Донька зателефонувала мені і сказала: «Мама, бери все саме необхідне, завтра приїде машина і вас забере в Запоріжжя». Я все покинула, і з того дня не була в Оріхові, мене не пускає туди донька. 

Доньці знайома квартиру дала, і вони разом живуть, а я проживаю в гуртожитку з онукою. Вона вже на четвертому курсі, їй дозволили. Дякую, допомагають, продукти ми отримуємо, вистачає, і одежу отримували по «секондам» та гуманітарним допомогам. 

Зараз в Оріхові немає світла. Буває, тимчасово включають світло та воду, газу не має, там перебито. Я поки там була, то був і газ, і світло, а в мене в хаті, говорять, вікна пошкоджені  і дах трішки. Я туди не їжджу, мені діти не дозволяють. 

У багатьох знайомих, що я з ними працювала, діти загинули. І тут, у Запоріжжі, коли сирена загудить, мене всю теліпає. Коли вже була під обстрілами, це дуже страшно, я в ступор впадаю.

Від тих перших вибухів, які я чула в Оріхові, було таке відчуття, що мене зараз привалить. Спочатку виє, потім - вибух. У нас там така вирва… Потім мене донька забрала, а перед цим багато всього порозбивали. У мене в межах міста була дача - кажуть, що там яма велика. Для чого вони села невеликі рівняють з землею? Не знаю, що далі. Надіємось на хлопців наших. Зять мій теж в армії.

І серед наших жителів є такі, що чекають росіян і звинувачують наших. У селах розповідають, що порозбивані хати, з людей знущаються, в криниці вкидають. З Копанів сестра двоюрідна виїхала - такий жах у них, це не передати. 

Я сподіваюсь, що ми переможемо і виб’ємо окупантів з України, іншого виходу немає.

Хочу, щоб настав мир, було здоров’я, були щасливі наші діти, щоб вони не бачили цього горя. Щоб ми нормально жили, в нас все було. Головне - здоров’я та мир, а молоді все в силах відбудувати.