Анастасія Володимирівна насилу вирвалась з окупації з двома дітьми. 

Я спокійно спала вдома і не підозрювала, що почалася така страшна війна.

Перші тижні були жахливими. В магазинах розгрібли все у перші ж дні, товар спочатку взагалі не завозили, а потім почали потроху, але ціни були – космос. Також не приймали картки, а готівки не було тривалий час.  

Найважче для мене – це окупація і переїзд. Я виїхала разом з дітьми, а мама лишилась.

До глибини душі вражає, коли люди дійсно допомагають просто так, без власної користі.

Вдома я працювала у соціальному відділі, але після переїзду довелось змінити вид діяльності. Від блокпостів, сирен, вибухів та страху доведеться ще довго оговтуватися, а спогади залишаться зі мною назавжди.