Я жила в селищі Комиш-Зоря Пологівського району Запорізької області. На початку березня його окупували. Спочатку були обстріли. Я ховалася в підвалі. А потім у селищі з’явилися російські військові. Вони ходили по домівках, грабували. Розбили магазини. Через наше селище з Бердянська постійно йшли ворожі колони в бік Гуляйполя і Пологів.
Я виїхала з Комиш-Зорі сьомого квітня, а наступного дня приїхала в Запоріжжя. Взяла з собою дві сумки: одну – з їжею, іншу – з одягом. Того дня їхала колона з 250 автомобілів. Проїхали близько двадцяти російських блокпостів.
Окупанти говорили, що немає сенсу виїжджати в Запоріжжя, бо через кілька днів вони і його захоплять.
Наш голова також у Запоріжжі. Він дає гуманітарну допомогу всім мешканцям селища: і тим, які виїхали, і тим, які залишилися. Ми йому дуже вдячні.
Я працюю й допомагаю волонтерам. Хочеться додому. Надіюся на деокупацію рідного селища.
