24 лютого я була в своєму будинку, у своєму місті. Нікуди не виїжджала, оскільки за два дні до вторгнення дізналась про вагітність. Чекали з чоловіком на це чудо 7 років.

Подій шокувало багато! Добре запам’ятала, як в пологовому будинку над головою літали шахеди і їх намагалися збивати.

У Миколаєві вибухів різного масштабу було дуже багато.

Спати лягати страшно будо, ніч всі почали ненавидіти… Бо вночі відбувався жах. Ми їли, що було, а чого не було – обходились.

Живемо з родиною разом. З чоловіком не бачились майже 9 місяців. До війни працювала не офіційно, зараз в декреті.