Війна мене застала вдома. О пів на п’яту мене розбудила канонада. Я визирнув у вікно спальні й побачив, звідки б'ють. Там заграва була, мабуть, від «Градів». Я подзвонив дітям, розбудив і сказав, що почалася війна. 

Я вже тричі контужений, але в лікарню не звертався. Пережив три прильоти: один був за 40 метрів, інший – за 70. Позавчора нас бомбили тут, де я проживаю. Бомблять постійно. Сьогодні з другої ночі до шостої ранку бомбили. Прильоти щодня. Але дім поки що цілий, я поки живий і тут залишаюся. Тримаю хазяйство. На пенсії.

Ліки дуже дорогі. А так – продукти вдома, птиця своя, хазяйство поки що тримаємо. Вода теж своя у свердловині. А як прилетіть і розіб’є, тоді не знаю, що буде. У мене своя свердловина, а у Ворожбі розбили водонапірну башту, і тепер пів міста без води. Ми знаходимось близько до кордону. Світло є, газ теж поки що є. Є в нас ставок, ловимо рибку. 

Вразило, коли людині прилетіло у двір і її вбило. Коли в людей порозбивало будинки вщент. За 40 метрів від мене прилетіло в дім, і в мене на городі теж прірва була величезна. Трактором зорали. 

Ось і так живемо. Не знаємо, прокинемося вранці чи ні. Найстрашніше – це «Гради», які падають через десять секунд. І артилерія теж – через три секунди. Оце найстрашніше.