Я жила в Бахмутському районі. У перший день війни в мене була паніка, я боялась за власне життя. Росіяни почали обстрілювати село з окупованої території Луганської області. Снаряди та ракети летіли в будинки. Води, світла та газу не було від початку вторгнення. 

Син мене вивіз до Дніпра. Я виїхала в тому, в чому стояла. Все залишила на Донеччині. Зараз я нічого не потребую, окрім рідного будинку та рідного села, яке розбите вщент. Досі не розумію, чому Донбасу дісталась така доля? Хочу, щоб війна закінчилась. Прикро залишитись без нічого в пенсійному віці.