Війна застала мене вдома. Три роки я живу під обстрілами. П’ять місяців у місті не було води й газу, магазини та аптеки не працювали. Снаряди прилітають постійно, і кожен день приносить страх. 

Життя під обстрілами — це постійна тривога. Багато людей загинуло, і прикро, що місто продовжують обстрілювати.

Війна — це жах, і ніколи такого не повинно було статися. Я чекаю миру та закінчення війни. Вірю в перемогу і сподіваюся, що колись наші домівки стануть безпечними, а люди більше не будуть жити у страху.