У перший день війни я пішла в банкомат, аби зняти гроші, бо розуміла, що ситуація дуже серйозна. Я думала, що за три дні все закінчиться, але бойові дії тільки посилювались. Снаряди падали поряд із нашим будинком. 

Продукти і ліки були в обмежений кількості через паніку у місті. Найбільше мене лякала невідомість.

Я дуже хвилювалась за доньку, тому ми виїхали з міста евакуаційними автобусами. Зараз живемо у Дніпрі. Я мрію,  щоб над головою літаки тільки птахи. Хочеться просто спокійно жити у власному житлі.