Я пенсіонерка. Перший день війни зустріла під бомбардуванням. Води у селищі не було. Ходила по воду під обстрілами. Снаряди літали над головами, неможливо було вийти на вулицю. Я повністю посивіла.

Я з дітьми виїжджала на деякий час, але повернулась, коли вдома стало тихіше. Мій чоловік хворіє, ліки не завжди можна дістати, доводиться періодично виїжджати. Я сподіваюсь, що до осені війна закінчиться.

Майбутнє я бачу у спокої і мирі.