Віталій Дмитрович постійно проживає у Щасті та навіть під час активних бойових дій нікуди не виїжджав. У п’ятнадцятому році в його будинок прилетів снаряд, і сім’я самотужки відновлювала руйнування. Він з оптимізмом дивиться у майбутнє, але його і дружину дуже засмучує те, що діти й онуки живуть недалеко, а бачитися з ними можливості нема.