24 лютого мені зателефонували знайомі та сказали, що почалася війна. Снаряди літали у місті постійно. У нас не було води та опалення, потім зникло і світло. Одного разу снаряд влучив у сусідній під’їзд. Після цього ми вирішили виїхати.

Ми з мамою, чоловіком і кішкою виїжджали на машині крізь обстріли. Було багато блокпостів. Також з собою я забрала собаку.

Ми зупинились у Дніпрі. Я дуже вдячна цьому місту за теплий прийом і допомогу. Я рада, що ми обрали саме Дніпро.

У моїй квартирі у Сєвєродонецьку зараз живуть якісь робітники. Я дуже хочу додому. Я мрію, щоб закінчилась війна, щоб наші люди не гинули.