Коли у Слов’янську почалася війна, я була вдома з дітьми. Було дуже страшно. Згадувати все це важко і зараз. 

Від обстрілів мені з дітьми довелося ховатись ледь не з першого дня. Коли було гучно, сиділи у підвалі нашого будинку. Одного разу снаряд прилетів у будинок поряд, у нашому вилетіли вікна. Відновлювати довелося самостійно.

Деякий час у місті не було води. Я ходила набирала її у колодязі. Продуктів у магазинах також не було, доїдали те, що було. Виживати було тяжко. Зараз живу лише надією на краще та на закінчення війни.