Голоси Мирних — «Снаряд влучив у криницю, нас криниця врятувала»
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
До всіх історій
Тетяна Федорівна Чорнобай

«Снаряд влучив у криницю, нас криниця врятувала»

переглядів: 49

Мрії про мирну пенсію Тетяни Федорівни зруйнувала війна. Разом із чоловіком вона живе в селищі Верхньоторецькому, де працюють тільки магазини. Щоранку чутні постріли й вибухи в Авдіївській промзоні, по сусідству.

На початку війни я працювала в Донецьку на будівництві. Пам’ятаю добре, як почали літаки літати над містом – ми були на роботі. Я їхала додому у Верхньоторецьке з Донецька, бачила розбиту вантажівку на Путилівському мосту. Якраз це були перші дні битви за аеропорт.

Потім почалися бої в нас у селищі. Біля нашого будинку впав снаряд 8 березня у 2017 році. Будинок постраждав. Дах, вікна повилітали, двері. Ми з чоловіком були в підвалі. Снаряд влучив у криницю, нас криниця врятувала. І якби не вона, то нас вже й не було б. Нас не поранило, але залишилося нервове потрясіння. Уявіть, у такі роки – і це все пережити!

Звичайно, на здоров’ї всі ці події позначилися. Ще тут роботи немає, ми ж знаходимося на лінії розмежування. Кожен день у нас бах-бах-бах. Щоранку встаєш і думаєш: де воно, що воно?

Принаймні зараз, у 2021 році, у селищі не стріляють, але все ж чутно всім. У мене дочка в Авдіївці живе, вона щодня все чує, як стріляють в Авдіївській промзоні.

Як ми живемо? У нас у селищі немає ні пошти, ні аптеки, тільки магазини є. Раз на місяць до нас приїжджає Укрпошта, щоб ми заплатили за світло. А так якщо щось зняти, наприклад, пенсію, то нам доводиться виїжджати в інше місто чи селище. Почуття безпеки немає досі, тому що можна очікувати що завгодно будь-якої миті.

Живемо, як і більшість людей, свій город – овочі вирощуємо. А так нікуди не їздимо, ніде не буваємо, із дітьми бачимося дуже рідко. Нічого доброго.

Я мрію, щоб закінчилася війна, щоб було все, як раніше. Я розумію, що такого вже ніколи не буде, але вже набридло. Я мріяла про мирну старість, а зараз депресія якась повна. По-перше, ми не думаємо про завтрашній день. Живемо тільки зараз, сьогоднішнім днем.

Верхньоторецьке 2014 2017 2021 Текст Історії мирних жінки 2014 2017 психологічні травми обстріли втрата роботи робота малозабезпечені перший день війни їжа 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Facebook twitter
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій