Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Катерина Вінниченко

"Смерть Каті та Ірини була миттєвою"

переглядів: 194

Катерина Вінниченко та її мама Ірина загинули в Маріуполі 15 березня 2022 року. Коли пролунав вибух, вони готували їжу на багатті. Поряд загинули ще четверо людей: двоє сусідів та двоє перехожих.

Смерть Каті та Ірини була миттєвою

Каті було 13 років. Мамі – 52. Родина мешкала в п'ятиповерхівці за адресою – провулок Трамвайний, 10. З початку березня цей район щільно обстрілювали з різних видів озброєння. Залишатися там було вкрай небезпечно. Втім Ірина з молодшою донькою нікуди не поїхали – по сусідству жила літня матір і залишити її одну жінка не могла.

«Останній раз ми приїхали до них 8 березня. У подарунок привезли їжі. Я просила, щоб вони менше ходили вулицями. Мама з Катею до нас підійшли. Ми обійнялися, поцілувалися. І все», – згадує Олена Світлична, старша сестра Каті.

14 березня Олена зі своєю родиною та братом Денисом виїхали з Маріуполя. Про загибель Ірини та Каті вони дізналися наприкінці березня, з телеграм-каналу.

Смерть Каті та Ірини була миттєвою. На дівчинці не було помітно подряпин, лежала ніби жива, згадували очевидці. Сусіди накрили загиблих простирадлами. Їхні тіла залишалися на подвір'ї до 30 березня, поки російські військові не відвезли до моргу №1 в Кальміуському районі. Олена припускає, що її рідні поховані в селищі Мангуш. Утім, під якими номерами, невідомо.

Катя Вінниченко була восьмикласницею. З шести років займалася в цирковому гуртку Палацу культури металургів. Виступала на змаганнях, святах, концертах. У свої 13 вже допомагала викладачам навчати малечу. Також Катя опановувала стрільбу з лука. Любила малювати та ходила до художньої школи. Зберігся портрет матусі, який вона намалювала.

Катя мріяла здобувати освіту в медичному виші. Обожнювала коней і дуже хотіла навчитися їздити верхи. Загалом любила тварин.

«Якось вони з мамою у дворі побачили двох маленьких кошенят. Катя забрала їх додому. Тіма та Лізка так і живуть за тією ж адресою, тільки ось в іншій квартирі… І господарі в них тепер інші… Після трагедії кошенят забрала сусідка», – каже Олена.

Подруга Каті писала Олені, що не хоче вірити в те, що сталося. Для неї Катя – жива і вона вірить, що вони обов'язково ще зустрінуться в школі у звільненому Маріуполі.

У Каті залишилися батько, бабуся, сестра, брат і двоє племінників.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення діти перший день війни Обстріли Маріуполя Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій