Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Валентина Павлівна Ярмощук

«Чули стрільбища та вибухи, а зараз звикли»

переглядів: 478

Живу я сама, допомагає мені сусідка. Єдина. Внучка навчається у Києві, приїхала на канікули. Їде післязавтра. І я знову залишаюся сама.

Було нормальне життя, а зараз... Ну, звичайно, вже немає такої великої стрілянини, хоча іноді буває стріляють. На самому початку ми чули і стрільбища, і вибухи, і було страшно. А зараз уже якось звикли.

Сусідка ховалася в підвалі, вона молодша за мене. Десь стрільбище почує і ховається, а я ні.

Відключали світло, але я не особливо це відчувала. Тим більше я вже літня людина, особливо світло і не потрібне було. Я нікуди не ходжу, у двір вийшла, походила, прийшла в будинок, сіла. Сусідка прибіжить: «Що тобі допомогти?». Ось таке життя у мене.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Петрівка 2014 Текст Історії мирних пенсіонери обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я літні люди (60+) розлука з близькими
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій