Рідні Валентини Василівни проживали у Маріуполі до 19 березня, а потім пішки вибиралися із міста. Героїня згадує пережите пекло зі сльозами на очах. Жінка пам’ятає кожну мить, безперервні обстріли та неймовірну паніку. Кожна хвилина здавалася вічністю. Сім’я не захотіла їхати за межі України і зараз мешкає у модульному містечку.