Для мене війна почалася в липні 2014 року. У той день, коли звичне мирне небо стало тьмяним, сірим, страшним. Ми тільки переїхали в нове місто, будували грандіозні плани, насолоджувалися кожною миттю життя. І в одну мить все змінилося.

Війна стала несподіванкою, адже її нічого не віщувало. У нашому житті з'явився страх за близьких, занепокоєння. У місті життя ніби завмерло, у вікнах будинків не горіло світло, у дворах не сміялися діти. Ти сам ще дитина і поки не розумієш, наскільки все серйозно. Думаєш, що це скоро пройде, але з кожним днем стає все страшніше.

Жахливо лякаєшся, коли повз тебе пролітають снаряди, а ти з усіх ніг біжиш в підвал в надії залишитися в живих. Звідусіль чути звуки війни і смерті.

Слід війни залишився на все життя

Ти кожен день прокидаєшся з надією на те, що це страшний сон, що зараз виглянеш у вікно, а там буденна міська метушня. Але там лише вікна розбитих квартир, і пошкоджені будинки.

Особливо страшно, коли твої рідні виходять на вулицю, а ти не знаєш, повернуться вони чи ні. Цей слід залишається в глибині душі назавжди.

Війна забрала життя тисяч людей, зруйнувала мільйони доль. Я дуже сподіваюся, що незабаром військові дії припиняться і все буде добре. Вірю, що настане мир, спокій і тиша за вікнами наших будинків.