Я з Мирнограда. Мешкаю зі своєю родиною. У перший день війни був такий шок, що я навіть не пригадую, звідки я дізналась про повномасштабне вторгнення. Ми не знали, що робити, не очікували такого повороту подій. Складно було взяти себе в руки, заспокоїтись і прийняти правильне рішення, як діяти далі. У моральному плані було найтяжче.   

Мої рідні і близькі згуртувалися, стали добрішими. На початку війни багато людей виїхали, місто стало порожнім. Зараз більшість повернулась. Не повернулися лише ті, хто виїхав за кордон. Зате зараз у нас багато переселенців - людей у місті збільшилося в рази.

І до війни, і зараз я працюю у міськводоканалі. На нашому підприємстві майже всі залишилися на місцях. Підтримують нас гуманітарною допомогою. Ніхто нікого не покинув.

Хочеться, щоб війна закінчилась, і ми жили в мирній країні. Щоб була робота, можливість вчити дітей. Щоб була тиша і мир.