Я з Мелітополя. Працював на заводі, вийшов на пенсію, і тут - війна. Почув вибухи були на аеродромі - так і дізнався.

Ми з родиною деякий час побули в Мелітополі, а потім виїхали. Вирішальним стало те, що поруч були діти й онуки - за них боялися. Коли іноземці приходять, і ти на них дивишся щодня...

На той момент усе необхідне стало дефіцитом: їжа, вода, ліки, світло, паливо.

Складно було виїхати – ми п’ять діб у Василівці стояли. У Запоріжжі зупинились, тому що воно недалеко від дому.

Ці рашисти все зруйнували. Родину розкидало - не з усіма маю змогу спілкуватися. Не знаю, що в майбутньому чекає на мене і родину. Хочу повернутися додому.