Я не розумію, чому страждають ні в чому не винні люди та діти. З першого дня війни росіяни нас вбивають. Я жила у Білозерському і нікого не звала на свою землю. Після початку обстрілів не знала, що робити, куди бігти. Довелось евакуюватись з міста. Складно було прийняти таке рішення. Зібрала речі та виїхала. 

В евакуації отримую гуманітарну допомогу, мені всього вистачає. Я навідувалась додому. Поки що місто не зруйнували. Сподіваюсь, що Білозерське вистоїть. 

Сподіваюсь, скоро війна закінчиться. Хочу жити звичайним життям.