Лукомська Евеліна, учениця 10 класу Хорошівського ліцею №2 Житомирської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сергієнко Аліна Олександрівна

Моя Україна майбутнього

Тяжкої долі зазнає Україна за історію свого існування. Кожен хотів і хоче загарбати хоть клаптик нашої землі. А все тому що, наша Батьківщина наздвичайна: родючі землі, мальовнича природа, дивовижна архітектура, наймилозвучніша мова, добрі та гостинні люди, смачна їжа, заворожуючі традиції, відомі на весь світ письменники, художники, культурні та політичні діячі.

А найголовніше вона - вільна. Україна - суверенна та незалежна держава, яка завжди готова виборювати це званння.

Я впевнена в тому, що Україна ніколи не перестане існувати. Ця думка прийшла до мене після повномаштабного вторгнення, коли люди стали на захист України. Збіг обставин чи допомога Бога те, що в цей час Україною керував саме президент Зеленський. Складно навіть уявити, що було б зараз з нами, якби не він.

Вже в перші дні війни місцеві військомати заповнювалися чоловіками й жінками, які якнайшвидше прагнули ставати на захист. Кількість волонтерів збільшувалася щоденно, бо кожен хотів зробити по максимуму заради перемоги.

Для мене мир - це прокидаючись розуміти, що над головою більше не літають ракети, та засинаючи з думкою, що сьогодні війна не забрала жодного життя. З думкою, що всі захисники повернулися до своїх теплих домівок та люблячих родин, які знетерпінням на них чекають й досі. Мир для України- це сила та її незламність.

Звісно ж, всі ми чекаємо перемоги України, проте скільки життів забрала та забере ця перемога... Шкода що провести переговори з росією практично неможливо, тому залишається перемогти силою, на яку нам не вистачає зброї та обладнань.

Для мене Україна майбутнього - це країна з мирним небом та чіткими кордонами. Так, потрібно буде її відбодувати та модернізувати. Проте не менш важливим буде вміти відстояти свої права. Наша країна зазнала значних збитків, тому важливим буде питання репарації. Самостійно відновити країну занадто складно та витратно, тому росія повинна за все заплатити.

Україні потрібно побільше освічених людей, тому освіта відіграє значну роль в наш час. Треба зберегти учнів та студентів, які вподальшому будуть працювати на свою державу.

В майбутньому важливо буде зробити стійку економічну та політичну позиції. Щоб з нами співпрацювали інші розвинені та цивілізовані країни, для яких закони моралі й людяності на першому місці. Землі потрібно розміновувати та насаджувати сади, засівати зерном, розвивати сільське господарство, бо Україна залишається аграрною країною; це посприяє майбутньому розвитку торгівлі.

Також нам варто почати власне виготовлення зброї, оскільки географічні кордни з росією, на жаль, залишаться незмінними, тому нам завжди треба бути готовми та озброєними.

Після перемоги хотілося б, щоб українці повернулися назад додому, діти відвідували садки та школи, молодь навчалася у вузах, дорослі мали постійне місце роботи, та розвивалися малі та великі бізнеси, щоб люди були залучені до праці, адже тільки разом ми здатні змінити щось на караще.

Моїм внеском після перемоги України стане професія архітектора. Проєктування та будівництво житлових будинків й адміністративних споруд буде вкрай важливим.

Зараз ми повинні допомагати ЗСУ, молитися Богу та вірити в перемогу України!