Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Олексій Калужин

"Син пішов у шапці. Його шапка лежала вся в крові…"

переглядів: 139

29-річного жителя Гостомеля Олексія Калужина російські військові вбили пострілом у потилицю шостого березня 2022 року. Тоді ж убили і його вітчима.

Син пішов у шапці. Його шапка лежала вся в крові…

Олексій із дружиною та донькою жили в Гостомелі навпроти повороту на Ірпінь. Після 24 лютого цю ділянку інтенсивно обстрілювали й 4 березня Олексій вирішив забрати родину до оселі матері. Вона жила в селищі неподалік склозаводу. Втім і там уже стало вкрай небезпечно.

«З 4 на 5 березня ми просиділи в погребі, були сильні обстріли по склозаводу. А шостого березня російський БТР виламав нам ворота, заїхав у двір. Вивели нас, перевірили телефони, сім-карти поламали», – пригадала Людмила, мама Олексія.

6 березня події розвивалися стрімко. Близько 15 росіян заїхали до сусідів Людмили. Намагалися встановити свій БТР на першому поверсі будинку. Було чутно гучний тріск і скрегіт. Олексій вирішив піти подивитися, що там відбувається.

«Хвилин п'ять його не було. Мені цей час видавався вічністю. Чоловік не витримав і сказав, що сходить і забере Олексія. 5, 10, 15 хвилин їх немає. Я одягнула капці, побігла туди. Біля хвіртки побачила дві калюжі крові. Син пішов у шапці. Його шапка лежала вся в крові…», – пригадала Людмила.

Російські військові не пустили жінку в двір. На запитання, де її син та чоловік, повідомили: «Тут никого нет». Тіл убитих Людмила не бачила і ще вірила, що вони живі.

Загиблих Олексія та його вітчима знайшли після звільнення Гостомеля – 6 квітня. Їхні тіла були зв’язані проволокою та замотані в плівку. Тіло Олексія було заміноване. Після розмінування та кремації його поховали на кладовищі в Гостомелі.

Рідні з теплотою пригадують Олексія. Кажуть, незадовго до початку повномасштабного вторгнення він отримав водійське посвідчення й хотів купити автомобіль.

«Син умів усе робити: майструвати вироби з дерева, робити ремонт у будинку, поратися в саду, на городі. Він ніколи на місці не сидів. Дуже любив свою дочку, вона була татова доця, все для неї робив. У сина також було дуже багато друзів, які пішли в тероборону, ЗСУ», – розповіла Людмила.

В Олексія Калужина залишилися семирічна дочка, дружина, мама та сестра.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Гостомель 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення діти перший день війни Соцмережі окупація
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій