Плохих-Ростовська Тетяна Валеріївна (14.04.1983 – 14.03.2022), Ростовська Жанна Олександрівна (07.02.1960 – 14.03.2022), Плохих Варвара Іллівна (07.02.2013 – 14.03.2022.
Тетяна, Жанна та Варвара — корінні маріупольці. Тетяна працювала в Порт Сіті старшим продавцем у бутіку, третьокласниця Варвара навчалася у 64 школі, а Жанна була на пенсії. Чоловік Тетяни Ілля розповідає, що за пів року до війни родина великою компанією їздили на відпочинок до Єгипту. Взяли з собою ще тещу Жанну, вона завжди мріяла побувати в Африці.
“Ми з дружиною дуже любили подорожувати й по можливості намагалися брати дітей із собою. А тепер на ці фотографії з відпочинку дуже боляче дивитися. З 9 людей в живих залишилося 5, крім моїх дівчаток в живих немає мого кума він теж загинув у Маріуполі.”
Сталась трагедія 14 березня. Спочатку сім’я потрапила під перехресний вогонь, в будинку спалахнув дах, ми вибралися з підвалу й почали йти до бомбосховища, але поспіхом діти забули взуття й Іллі довелося повертатися до будинку. На цей момент і стався вибух авіабомби.
“Я знаходився в будинку, тож в мене забиття ребер і щиколотки. Батько знаходився далі за всіх від епіцентру, його тільки відкинуло вибуховою хвилею. Теща була за три метри від мого батька, але в неї потрапили два уламки: один — в груди, інший — в живіт, вона померла буквально через пару хвилин. Мої доньки, племінниця та невістка стояли поруч із гаражем і трьом із них це врятувало життя. У старшої доньки опіки й забій плеча, трирічна племінниця без жодної подряпини, сестра дружини з найсильнішою контузією, у молодшої доньки була черепно-мозкова травма. Вона померла за чотири години в лікарні номер три у мене на руках. Дружину я знайшов пізніше за всіх вона померла на місці.”
Тіло доньки залишилось у лікарні, її вдалось поховали на цвинтарі. Дружину та тещу Ілля з батьком ховали біля школи міліції.
Історію передано до Музею порталом «Букви»
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
