Нам довелось поїхати з рідного міста, запропонували роботу у Кривому Розі. Мій колишній чоловік, батько молодшої дитини, зник безвісті на війні, зараз чоловік також на війні.

Ми кожної хвилини чекаємо на перемогу та повернення у рідне місто Маріуполь. Шокували авіаційні удари, загибель людей, могили посеред міста та у дитячих пісочницях. Багатоповерхівки, які горілі, як свічки... Не вистачало їжі та води. Допомагали друзі, сусіди.

На згадку про дім залишився рушник, котрий профспілка Азовсталі подарувала на Новий Рік…