Мені 16 років, я навчаюсь в Азовській загальноосвітній школі. Проживала в селищі Розівка Запорізької області. 

Я прокинулася зранку і нічого особливого не помітила, потім зайшов батько і сказав, що війна. Потім зателефонувала сестра - вона плакала. Вже через день чулися вибухи. І брат пішов на війну.

Води взагалі не було. У нас вдома був колодязь, який нас врятував. Хліба також не було, але була мука. Запасів трошки хватало.

Мене шокувало, як змінилися люди, з якими я жила. 

Коли ми виїжджали, дорога була дуже важка - треба було пішки йти два кілометри через кордон.

Стрес - це частина мого життя. Тому я до нього звикаю.

Я хочу стати лікарем. Допомагати людям. Жити в Україні, і щоб батьки мої жили тут.