Я мешкав у Дружківці Донецької області разом з родиною. 24 лютого був вдома. Почалися вибухи поруч з нами, у Краматорську. Після цього мені зателефонували з роботи і сказали, що почалася війна, попросили збиратися: сказали, що будемо виїжджати. Мій працедавець організував виробничу евакуацію. До цього навіть не уявляв, що може статися війна у 21 сторіччі, тим більше - із «братнім народом».

Найважче було сприйняти переїзди і вибухи. Ми зараз у Полтаві, але навідуємось додому. Сусіди приглядають за будинком.

Минулого літа було влучання неподалік від нашого дому. Був пошкоджений дах, кілька вікон вибиті. Я приїжджав, лагодив.

Шокувало те, що стріляють по мирних жителях.

Люди згуртувалися, допомагають один одному. Родина роз'їхалась по різним частинам країни: ми з дружиною і сином у Полтаві, батьки поїхали на захід України.

Вважаю, що війна швидко скінчиться. Майбутнє своє бачу на тихій пенсії: пасти гусей, ловити рибу. Найголовніше, щоб не було війни.