На початку я була в Миколаєві, за день до війни я нічого навіть не підозрювала, що це торкнеться нас, я спала сім'єю в своєму ліжку.

Труднощі були такі, що ти не знаєш, що робить і куди далі ховати свою сім'ю. Шокувало мене те, що вибухи не закінчувались, вони були і були, і це було дуже страшно. Щодо провізії, то запаси завжди є, але потім було трохи складно з їжею. Але завдяки волонтерам, все стало краще.

Ми стали більш ближче один до одного, почали цінувати життя, кожну мить, проведену поряд. Продовжуємо жити всі разом. До війни роботи не було і зараз є підробіток, я в декреті поки що, по професії я кухар, зараз продаю речі в інтернеті. Але цього не вистачає, бо продажу практично немає.

Кожний порятунок, кожний звільнений сантиметр землі нашої зворушували до глибини душі.

Речі, які мені нагадують про війну - це піжами, в яких ми спали в ту ніч.