Тетяна з хворими на застуду дітьми ховалась в одному з підвалів Харкова. Шукаючи ліки, бігала по аптеках під обстрілами

Мені 39 років. Ми жили у Харкові на Салтівці. Спали собі вдома, раптом о п’ятій ранку почались вибухи.

Діти захворіли - була температура під 40. Я зателефонувала педіатру, вона сказала, які потрібні ліки, а ліків неможливо було знайти. 

Я бігала по всім аптекам, а в цей час над головою літали винищувачі. Було дуже страшно.

Обстріли – це найжахливіше. Мене шокувало, коли нам в дім прилетіло, коли літали літаки. До 7 березня ми жили в підвалі разом з хворими дітьми, а потім вирішили виїхати. Потрібно було піклуватись про психіку дітей. 

Виїжджали під повітряну тривогу, під обстрілом «Градів». Гучно виїжджали. Було страшно так -  не передати словами!

Ми в Полтаві зараз, тому що недалеко від Харкова. Чекаємо, коли можна буде повернутися додому. Поки дитсадки і школи не працюють, я сиджу з дітьми. Не можу їх кинути одних.

Хочеться, щоб якнайшвидше була наша перемога, повернутися додому і жити так, як ми жили до війни. Щоб все налагодилося і була якась стабільність в житті.