Коли дізналася про початок російського вторгнення, я знаходилась дома в м. Енергодар. В цей день йшла звільнятись з роботи. Паніки не було, але був невеликий страх.

Зателефонувала мамі, сказати, що почалась війна. На що вона відповіла, що це неправда.

Для мене найбільшою трудністю виявилось жити окремо від чоловіка та близьких. Шокувала подія, коли російські війська зайшли до нашого міста та захватили атомну станцію. В той день ми з дітьми ховались в підвалі нашої багатоповерхівки.

Я весь час про себе читала молитву, щоб все було добре.

Після переїзду з рідного міста на підконтрольну територію, нам весь час допомагали волонтери їжею та всім необхідним.

Я з двома дітьми вже півтора року проживаємо окремо від чоловіка та батьків. Це виявилося дуже складно. 

До війни я працювала спеціалістом з продажів в компанії Укртелеком. Хотілося б опанувати професію медсестри. 

Під час війни були і приємні моменти. Коли мою старшу доньку привітав з днем народження її друг, котрий проживає в іншому місті,  передавши подарунок через свою родичку.