Ми прокинулися від вибухів. Думали, що десь заправка вибухнула, а потім прочитали новини. Були в шоці, не вірили, поки бойові дії не пішли вже біля нас повним ходом.

Нашій сім’ї не довелося зіткнутися з гуманітарною кризою, дякувати Богові. Чоловік пішов захищати країну, а я залишилася вдома. Чекаю його і чекаю закінчення цього кошмару.

Бувало, що неподалік вибухало. Звичайно, це був шок. Шокує те, що в нашому місті гинуть люди, страждають домівки. 

Зараз ми вже звикли до сирен, до вибухів, але спочатку було дуже страшно.

Війна затягується, і це, звісно, важко. Наразі нам просто хочеться спокою. Ми  хочемо жити у вільній, незалежній країні, щоб усе було так, як прописано в Конституції.