Сергій думав, що ситуація зміниться і вдома буде безпечно, але через масовані обстріли довелось евакуюватись
Ми з Нововоронцовки Херсонської області. Я жив із бабусею та своєю дівчиною до початку війни. Мені 31 рік.
24 лютого я удома був. Мені зателефонували знайомі й спитали: «Ти знаєш, що почалося?». Увімкнув ноутбук, почитав новини. Так цілий місяць у новинах і просидів. А згодом знайомі сказали, що окупанти доїжджають до нас. Ми зібралися з хлопцями з селища, почали будувати блокпости. Чекали, поки прийдуть ЗСУ до нас.
У перший місяць було ще відносно тихо, а потім почалися обстріли – снаряди розривалися перед будинком.
Була евакуація, я відправив бабусю з дівчиною, а пізніше поїхав сам до родичів у Кривий Ріг. Важко звикнути до цього всього. Ми залишили своє життя там, і тепер мусимо починати все наново. Та найбільше мене шокує те, росіяни підтримують злочини своєї влади.
Зараз у Нововоронцовці гуманітарна катастрофа. У людей нічого немає, їм допомагають тільки волонтери.