Олена Василівна не виїхала зі свого села, від обстрілів ховалась у підвалі. Її шокує, що російські війська цілеспрямовано вбивають мирних людей 

Мені 73 роки, все життя в садку працювала, зараз на пенсії. Пенсія в мене невелика, але я в селі живу, город тримаю маленький.

24 лютого ми були вдома. Онук зателефонував, сказав, що війна. Його в перший день війни призвали, бо він в АТО був. Ми плакали, страждали. 

Ми живемо біля Нікополя – тут були сильні обстріли. Ми в підвалі сиділи. Все буває, і зараз все обстрілюють. Стрес, звісно, є.

Шокує, що людей вбивають, діти страждають. 

Я не виїжджала. Не захотіла кидати хату - вдома була постійно. Газ у нас був, а зі світлом були великі перебої. Вода також була. 

Я вдячна Фонду Ріната Ахметова за те, що нам допомагає. Я отримувала дуже гарний набір з продуктами, дуже вдячна.

Мені якби найшвидше війна закінчилася. Але мені здається, що вона ще все літо буде. Але ми надіємося, що швидше.