Мені 73 роки, проживаю в Бериславі.
Вже в перший день до нас заїхали руські танки, почали стріляти, бомбити. Люди перелякані. Окупанти захватили всі адміністрації. Магазини, аптеки - все зачинилося. А вони почали стріляти: підривати заправки, магазини. Нічого не було. Що вдома було - те і їли.
У нас постійні обстріли. От сьогодні чоловік вийшов з дому і підірвався на міні. Вчора підстанцію підірвали - світла нема. Так і сидимо.
Шокує, коли на очах людей розриває в різні сторони: руки, ноги, голова…
В сім’ всі на нервах, ну хоч всі живі. Донька з родиною виїхала. А я не виїжджав нікуди. Тут мій дім, куди їхати? Де, кому я потрібен, старий?
Вже надоїла мені ця війна, хочеться щоб вже закінчилася. Мені здається, що важко буде ще й після війни.
