Моє рідне село бомблять від першого дня війни. Школу, де я працювала директором 20 років, розбомбили. Дітей перевели до інших навчальних закладів. У мене болить серце за школу, бо я намагалась зробити все, аби дітям там було комфортно: шикарний ремонт, опалення, водопостачання. А зараз всього цього немає.

Шостого березня я з донькою поїхала на кордон з Польщею, аби їх провести. Потім повернулась додому. Далі снаряди почали прилітати на мою вулицю. Я виїхала до Запоріжжя. Зараз тут спілкуюсь з вчителями, це рятує від депресії. Мій дім зруйнований. Чи повернусь я додому, не знаю. Сподіваюсь на перемогу ЗСУ.