Історії, які ви нам довірили
Війна для мене – мука. У 2014-2015 роках ми сиділи в підвалах напівголодні. Дякую тільки Рінату Ахметову, допомагав – інакше б з голоду померли.
Удома була, коли був перший день війни. Я живу біля клубу в селищі. Саме перед Новим роком тремтіла земля, думала, нас на шматочки рознесе. Але, слава Богу, обійшлося благополучно. Я думала, Новий рік зустрічаю, феєрверки, потім розгледіла – снаряди летіли.
У підвалі сиділи голодні без світла, без води. Про війну говорили, коли вона закінчиться. Про дітей говорили.
Я з онуком потрапила під бомбардування, саме снаряди повз нас летіли – ми падали на землю. Він упав, розбив обличчя, поламав ніс. Зараз у нього ніс горбатий. Грошей немає операцію зробити. Шість місяців заїкався хлопчик після бомбардування.
Запам’яталося ще, що пенсію не давали, жили без грошей вісім місяців чи майже рік.
У нас тут щодня війна, щодня стріляють. Я вдома, мало виходжу, бо боюся бомбардування цього.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
