«Сестра через стрес перенесла операцію на серці»

Мені 37 років. Я одружена. Маю сина. Мешкаю в Харкові. Ми з чоловіком відчували, що можливе вторгнення, тому заправили автомобілі й запаслися продуктами. Однак сподівалися на краще. А 24 лютого, о п’ятій ранку, чоловік розбудив нас з сином і сказав, що почалася війна. Ми забрали моїх батьків і поїхали до батьків чоловіка, які мешкали у приватному будинку. Чули вибухи і не розуміли що робити. Обладнали сховище. Сиділи в ньому. У чоловіка напоготові була лопата, щоб у разі обвалу відкопатися.

Згодом виїхали до родичів у Полтаву. Добиралися дві доби. Залишалися на нічліг у чужих людей. Через пів року повернулися в Харків.

За нашої відсутності біля будинку тричі розривалися снаряди. Ракета влучила у будинок батьків.

Раз, а інколи й кілька разів на тиждень, бувають обстріли міста. Живемо в страху. Сестра через стрес перенесла операцію на серці. Мама живе за містом, бо вдома їй страшно. Дитина досі боїться кожного гучного звуку.

Я вірю в нашу перемогу. Сподіваюся, що знадобиться не більше року, щоб здобути її. Ми повернемо всі наші території.

У майбутньому ми розвиватимемо свій бізнес, подорожуватимемо. Віримо в те, що життя стане ще щасливішим, що Україна процвітатиме.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/