Війна почалася несподівано, і я одразу відчула страх. У нашому будинку вимкнули світло і воду, газу теж не стало. Магазини закрилися, і знайти їжу стало майже неможливо. Усе навколо було незвичним і страшним. Я просто намагалася зберігати спокій, хоча всередині все тряслося.

Обстріли не припинялися, і часто було чутно, як щось падає поруч. Спати доводилося у підвалі.

Син був у Харкові. Я за нього хвилювалась, він полями виїхав з міста. Щодня думала, як довго все це триватиме. Надія була єдиним, що підтримувало мене. Серце батька не витримало - він помер на почату війни. 

Я не розуміла, чому почалася ця війна і кому вона потрібна. Багато будинків зруйновано, люди втратили близьких. Війна приносить тільки біль і страх. Мені хотілося просто жити спокійно, не  за себе і своїх близьких. Я вірила, що одного разу все закінчиться і буде мир. Я виїхала з міста до Кіровоградщини. Дуже хочу, аби війна закінчилась.