«Доводилося і на підприємстві сидіти у підвалах», – так згадує про бойові дії Вікторія Дзюба. У селі постраждали близько 100 будинків. Каже стрілянину чують і зараз, але не знають, де це стріляють, та підозрюють, що це можуть бути навчання. Дуже страшно, коли виходить на свою вулицю і бачить на ній колону важкої техніки. Вікторія Миколаївна дуже переживає, в такі моменти, але нічого не може вдіяти. Вона мріє, щоб у її дітей була робота, а найголовніше, щоб був мир та здоров'я.