Історії, які ви нам довірили
Мені 33 роки. Маю чоловіка, сина й доньку. Коли почалася війна, я була вагітна.
24 лютого ми прокинулися від того, щоб наш будинок тремтів від вибухів, які лунали на території військової частини, розташованої неподалік. Ми з чоловіком і сином взяли деякі речі, документи і виїхали до батьків у Вовчанський район.
Два місяці жили в окупації. Потім під обстрілами поїхали в Лебедин Сумської області. Знайомі допомогли зняти житло й облаштуватися. Там народилася донечка.
Коли ми виїжджали з Вовчанського району, то бачили на дорозі розстріляні автомобілі. Наше авто здригалося від вибухів. Ми рухалися в колоні з двадцяти автомобілів.
Наша квартира в Харкові постраждала. У ній побита кухня й вікна вибиті. У березні до нас приїхала мама. Вона мешкала на кордоні з росією. Їй нікуди повертатися. Її село повністю розбите.
Дуже чекаємо на нашу перемогу. Хочеться жити в мирній квітучій державі. Хочеться, щоб діти ходили до школи й більше ніколи не знали війни.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
