Ольга Олександрівна ділиться своїм досвідом виживання у воєнному Маріуполі. Зізнається, що з перших днів повномасштабної війни стало ясно, що треба їхати, але такої можливості вона не мала. Найжахливіше відчуття за весь час було колись пролітав літак і скидав на місто бомбу. Через безперервні обстріли та вуличні бої жителі її багатоповерхівки розводили вогонь у підвалі й там готували їсти. Вже в Запоріжжі героїня дізналася, що їй повертатися нема куди, бо будинок зруйнований, свого майбутнього вона поки що не бачить.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.