Наталія Володимирівна ділиться спогадами про життя сім’ї у довоєнний час. Героїня жила з батьками, їздила на роботу в Запоріжжя. Проте з початком бойових дій у місті їй довелося виїхати, а рідні залишилися дома й виїжджати нікуди не хочуть. Вона вірить, що війна скоро закінчиться та вважає, що тепер цінними стали прості речі, на які до війни ніхто не звертав увагу.