Війна мене застала вдома. Я почув вибухи. Потім на околицях села я побачив російську техніку. Після окупації росіяни почали патрулювати село. Щоночі я перебував у погребі, де було дуже холодно. Обстріли тривали в основному вночі. У селі не було світла та води. Я топив піч дровами.

Мені потрібні були ліки, тож я просив друзів, мені передавати їх з інших міст. 

З села з дружиною ми виїхали двадцять другого квітня. Дорога була небезпечною, бо скрізь прострілювалась. Зараз ми живемо у Кривому Розі. Моя донька залишається у Херсоні, дуже за неї хвилююсь. Зараз чекаю на мир, щоб обійняти рідних.