24 лютого я прокинулась від вибухів о п’ятій ранку. Прильотів снарядів і ракет у наше місто було дуже багато. Щоночі я ховалась від обстрілів в коридорі. Чула, як літаки кружляють над моїм будинком та скидають бомби, – це було страшно.

У Харкові були проблеми з їжею, продуктів в магазинах не вистачало. Аптеки були закриті, а моїм батькам потрібні були ліки.

Довго перебувати у цьому жахітті я не змогла, тому виїхала. Дорога була небезпечною, але мені з батьками вдалося дістатися Полтави. Зараз сподівають лише на завершення війни та відбудову Харкова.