Через постійні обстріли людям доводилося жити у підвалах навіть взимку. Здоров'я Катерини Федорівни підкосило і вона тепер хворіє. Доводиться жити постійно в очікуванні чергового обстрілу, розповідає жінка «Лягаєш спати і думаєш, тихо чи не тихо, стрілятимуть чи не будуть, так і живеш у страху. Ми сміття стали викидати, дверима як дало, кинуло в хату, страшно так, жах якийсь був, якісь кулі летіли вогненні». Раніше було краще жити, а зараз усе побито та розбито. Катерина Федорівна сумує за колишнім життям.