Я проживаю в Красногорівці, рідні поряд. Раніше жилося значно краще, ніж зараз. У нас немає газу, світло дороге.

Я постраждала в перші дні, як почали стріляти. Я живу в триповерховому будинку, поряд з нами падали снаряди та все розбили. Діти теж мали руйнування. У той момент, коли це сталося, Бог мене вберіг, бо я була у доньки.

Через війну ми дуже постраждали фінансово. Я роботу не втратила, але відбуваються скорочення. Спокою досі немає, щодня стріляють. Я не почуваюся в безпеці. Щодня ми не знаємо, що на нас чекає, бо живемо на лінії розмежування.

Хочеться забути все, що зараз відбувається, і повернути те життя, яке було раніше. Тільки воно вже ніколи не повернеться. Хочеться мирного неба над головою, щоби ми спокійно жили, вільно пересувалися.

У Донецьку мешкають родичі, а ми не можемо до них поїхати. Миру хочеться, лише миру.