Сергій Сокольвак, 15 років, учень 9-го класу, Шляхівський ліцей імені Героя Соціалістичної Праці Кузика Г.Й. Джулинської сільської ради
Вчитель, що надихнув: Сулима Світлана Василівна
Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"
Моєму братові
Про те, що Україну доведеться захищати,
Чи думав ти, коли за партою сидів?
Я певен, що з дитинства ти її любив,
Тепер же ти пішов за неї воювати.
Ти добрий, щирий і з гарячим серцем…
Здається, не готовий воювати,
Ніхто ж не знав, що все так обернеться,
І в Україні брат піде на брата.
Тепер твій одяг – бронік й балаклава,
В руках тримаєш міцно автомат.
Твоє вітання:»Україні слава!»
Тепер ти воїн, ти тепер солдат.
Я впевнений, для тебе діло честі воювати,
Стояти за майбутнє рідної країни,
Бо ти герой, героєм мусів стати,
Ми ж хочем жити в мирній Україні.
Щоденно, кожної хвилини,
Чекаємо ми вісточку зі Сходу,
І серце матері до тебе лине…
Й слова зриваються:
«Вертайся швидше, сину!»
Ти не спішиш вертатися додому,
Бо ти стоїш на захисті народу.
«Я вибір свій зробив свідомо»,-
Колись ти скажеш донечці чи сину.
Подяка батькові і брату
Мій сивочолий батьку, брате мій,
Ви бачили на власні очі жах війни…
Свідомо ви пішли на цей нерівний бій…
Щоб захистити нас…
Принести в рідну землю мир!
Тому ми вдячні вам за те,
Що у нас тихо, кулі не свистять,
І «Градів» пострілів не чути…
Спокійно діти у своїх домівках сплять…
По-іншому, я певен, і не може бути,
Допоки Ви там разом стоїте...
Лист для брата
На листочку паперу малює старанно
Сонце, небо і квіти сестричка твоя.
Хай виходить незграбно, може, навіть погано,
Та підписує щиро брата свого ім’я.
«Олександре! Це пише тобі твій Сергійко,
Поки ти там на Сході нас всіх борониш,
Я за тебе молюсь кожен день до світанку,
Бо я знаю, ти вже на посту, а не спиш.
Де ти зараз? В Авдіївці чи у Попасній?
Ти привіт побратимам своїм передай.
Ви- герої! В країні ви власній
Захищаєте дім наш, наш рідний край!
Мама плаче і каже, що ти ще дитина,
Та яка ж ти дитина в свої двадцять літ?
Ти пішов захищати свою Батьківщину,
Щоб родина твоя була вільна й без сліз!»
Від матері
Хлопці, як ви там?
Чи сьогодні їли?
Як здоров’я ваше,
Чи не захворіли?
Кожнісіньку мить ,
від думки про сина
серденько болить…
малий, ще дитина…
Важко на душі,
як донька спитає:
«Татко не дзвонив?
В нього там стріляють?..».
Ніч уже прийшла,
Спати полягали…
Лиш мама не спить
Бо душа кричить…
Все дзвінка чекає…
Моє село
Маленька крапочка на карті…
Село моє …
Велична Шляхова.
Тут кожна стежка і хатина
Для мого серця дорога.
Моє село- колиска мого роду,
Що з покоління в покоління тут жили.
Його історія- історія народу,
Що працювали, будували , берегли.
Немало сліз і поту тут пролито,
І, навіть, кров’ю зрошена земля…
Це все, щоб ми могли щасливо жити
У ріднім краї , де колосяться поля.
Тим, хто мене захищає
Привіт, Солдате! Ти мене не знаєш.
Я просто хлопець, і живу собі, як всі.
В селі моєму тихо, не стріляють.
Але війна торкнулася душі.
Ти зараз там, на Сході, захищаєш
Свою країну на передовій.
Там дуже страшно, постріли лунають,
Та ти ідеш вперед, вперед - у бій.
Ти борешся за волю України,
За незалежність, за її життя
І за майбутнє кожної людини,
А серед тих людей також і я.
Я сподіваюсь, ці рядки почуєш,
А, може, прочитаєш у листі.
Я дякую тобі, що захищаєш
Мою країну, дякую Тобі.
.png "Імена")
